Останнім часом у світі спостерігаємо тенденцію зростання раку щитовидної залози. Що є причиною захворювання цього ендокринного органу і як нам підтримувати свою щитовидну в задовільному стані розповідає сімейний лікар Людмила Мацко.
-Дуже часто щитовидну залозу називають «королевою гормонів», – розповідає Людмила. – І це правда – значення цього ендокринного органу в нашому організмі важко переоцінити. Адже маленька залоза, яка розміщена на шиї і має вигляд метелика з розкритими крильцями, регулює весь обмін речовин в організмі, впливає на роботу серцево-судинної та нервової систем, керує нашою емоційною активністю. Вона регулює майже кожен процесс у нашому тілі – дихання, засвоєння їжі, сон, рух, коректну роботу імунної системи, розумову діяльність і статеве життя. Робить вона це за допомогою трьох гормонів – тироксину, трийодтироніну та кальцитоніну. А отже, будь-які порушення роботи щитовидної залози відразу позначаються на здоров’ї людини.
- Людмило, а які основні симптоми захворювання щитовидної залози(зовнішні та внутрішні), що зазвичай сигналізує про те, що варто перевірити її стан?
-Захворювання найчастіше проявляють себе змінами її структури та функцій. При підвищенні функції значно прискорюється обмін речовин в організмі, а це призводить до швидкого схуднення і при цьому – постійного відчуття голоду, приступів серцебиття, тремтіння рук, підвищеної пітливості, невмотивованої дратівливості та агресії, безсоння. Зниження функції(або недостатність гормонів)навпаки – сповільнює процеси обміну й часто проявляється загальною слабкістю, нездужанням, вираженою сухістю шкіри, збільшенням маси тіла, набряками, порушенням росту нігтів, випадінням волосся та зниженням артеріального тиску. З’являється біль у кістках, слабкість м’язів, знижується життєвий тонус, може виникнути депресія. Виникає порушення менструального циклу в жінок, зниження сексуального потягу в обох статей.
Хвора щитовидна залоза змінює структуру, розміри та консистенцію. Вона може містити різні включення – вузли або кисти. Якщо щитовидна залоза збільшується в розмірах, вона може зміщувати і здавлювати сусідні органи – трахею, стравохід, нерви та судини шиї. В цих випадках з’являється відчуття стороннього тіла в ділянці шиї («комок» у горлі), охриплість голосу, задишка, іноді навіть біль у ділянці залози. На жаль, у 80 % людей із пухлинами щитовидної залози, зокрема, і злоякісними, будь-які симптоми повністю відсутні. Людина тривалий час може почуватися абсолютно здоровою і не здогадуватися про серйозну загрозу своєму здоров’ю.
- Зупинімося на найбільш поширеному захворюванні щитовидної – зобі. Що провокує виникнення цієї недуги і в чому небезпека цього захворювання? Наскільки важливим є спадковий фактор?
- Погана екологія, постійні зміни радіаційного фону, їжа, яка містить генетично модифіковані домішки та пестициди, постійні емоційні стреси та фізичне перенавантаження, а головне – дефіцит йоду в харчування можуть викликати захворювання цієї залози. Важливим, а часто визначальним фактором є значне зменшення в раціоні продуктів, багатих на йод – морської риби, морської капусти, м’яса, молочних продуктів. Особливо це актуально в дитячому, підлітковому віці та під час вагітності. Нестача гормонів щитовидної залози в дитячому віці може призвести до порушення росту та розвитку, формування кісткової системи та зубів. У підлітковому віці, коли формуються й активно розвиваються статеві залози, брак гормонів може призвести до порушення розвитку молочних залоз у дівчаток. Дефіцит гормонів під час вагітності може викликати недорозвиненість мозку у майбутньої дитини, зростає ризик викиднів, невиношування дитини та післяпологової кровотечі. Захворювання щитовидної залози у 50 % випадків має сімейний характер, крім того, фахівці у більшості випадків вказують на спадкову схильність до цієї проблеми.
- Розкажіть, будь ласка, які існують види зобу, і про найпоширеніші методи лікування хвороби.
- Якщо залоза збільшена за рахунок вузла, такий зоб називають вузловим, якщо за рахунок розростання тканини – дифузним. При поєднанні цих змін збільшення щитовидної залози трактують як змішану патологію. Крім того, виділяють так званий ендемічний зоб без порушення функції залози, який розвивається в людей через природній дефіцит йоду в навколишньому середовищі.
Традиційна медицина практикує три основні способи лікування збільшення щитовидної залози, зокрема, й вузлового зобу: медикаментозний, хірургічний та променевий. Медикаментозні заходи полягають у застосуванні гормональних препаратів. Їхнє вживання може бути тимчасовим заходом, – для корекції роботи щитовидної залози, або застосовуватися до кінця життя, якщо залоза була оперативно видалена. У хірургічному видаленні частки залози або й цілої щитовидки потреба виникає при неефективності терапії гормонами.
У будь-якому випадку, коли виникають проблеми із залозою, треба звертатися до спеціаліста-ендокринолога.
- Відомо, що жінки значно частіше хворіють на зоб. Чим це зумовлено, як жіночій статі уникнути проблем зі щитовидною?
- Так, це правда. Жінки потерпають від проблем зі щитовидною залозою у декілька разів частіше, ніж чоловіки. Природа заклала в наш організм найважливіше й найскладніше завдання – виносити й народити дитину На відміну від чоловічого, жіночий організм більшу частину життя функціонує в складному циклічному процесі, що базується на взаємодії двох протилежних груп гормонів: естрогенів і прогестерону. І підтримує весь цей хиткий баланс щитовидна залоза. Вона впливає на обидві фази менструального циклу: спочатку стимулює зростання естрогенів, щоб виникла овуляція, відбулися відповідні зміни в ендометрії, який має захопити запліднену яйцеклітину. Якщо ж вагітність не настала, зростає кількість прогестерону, за рівень якого також відповідає щитовидна залоза, організм позбувається невикористаних гормонів, клітин, і цикл розпочинається знову. Тому на щитовидну залозу в жінок лягає подвійне навантаження – забезпечення абсолютного балансу складної гормональної взаємодії.
- Людмило, а якою є ситуація із захворюванням на зоб на Україні та в інших країнах сьогодні?
- Захворювання щитовидної залози є однією з найпоширеніших проблем у світі. Згідно з останніми даними, майже 2 мільярди населення землі потерпають від дефіциту йоду. Ні для кого не є секретом, що Україна, а особливо Львівщина, є давньою ендемічною зоною зобу. Це викликано природнім дефіцитом йоду в грунті та питній воді. І, не зважаючи на це, Україна перебуває на останньому місці в Європі в боротьбі з йододефіцитом. Лише третина сімей вживає йодовану сіль, у більш ніж 30% дітей виявляють збільшення щитовидної залози. За останні 20 років згорнули більшість програм із промислового йодування кухонної солі. Випуск йодованої солі зменшився, контроль за її якістю з боку санітарних служб майже відсутній або фігурує лише на папері. А цей спосіб профілактики є найдешевшим, найефективнішим і найбільш безпечним. Людство накопичило майже столітній досвід використання йодованої солі. Не сприяє здоров’ю щитовидної залози й екологічна ситуація в державі.
- І наостанок. Що порадите читачам для того, аби вберегти себе від захворювання щитовидної залози?
- Хочу наголосити на тому, що найважливішим у медицині є не лікування, а саме профілактика виникнення будь-якого захворювання щитовидної залози. Основною її умовою є довгостроковість, тобто вона повинна здійснюватися від народження протягом усього життя.
Базовим і загальнодоступним методом йодної профілактики є вживання йодованої солі. Наступним методом профілактики є індивідуальний та груповий метод. Старше покоління читачів може пригадати, як колись у школі один раз на місяць у клас приходила медсестра й роздавала усім маленькі таблетки антиструміну. Цей спосіб залишається актуальним і зараз, але, на жаль, не втілюється в життя. Тому на перший план виходить саме індивідуальна профілактика йодовмісними препаратами. Використання для індивідуальної профілактики БАДів, що містять йод(а їхня кількість збільшується щодня) має недоведену ефективність, а в певних випадках і небезпечне, оскільки склад таких харчових домішків часто залишається насправді невідомим.
Хочу наголосити на одному «але». Препарати для профілактики повинен призначити лише лікар. Профілактика й лікування різних захворювань щитовидної залози суттєво відрізняються. До того ж, не всі хвороби щитовидної залози викликані дефіцитом йоду.
Якщо є підвищення функції щитовидки – препарати йоду протипоказані. Крім того, слід пам’ятати, що в багатьох медичних засобах, які нам час від часу доводиться вживати з певних причин – антисептиках, деяких сиропах від кашлю – є доволі високий рівень йоду. Тому завжди треба радитися з лікарем.
Важливу роль відіграє і раціональне харчування – постійна присутність в раціоні морепродуктів, молока, хліба. Раджу частіше заглядати на себе в дзеркало, особливо жінкам. Будь-які зовнішні зміни шиї мають підштовхнути вас до консультації зі спеціалістом. А якщо ви маєте певні проблеми зі щитовидною залозою, постійно контролюйте її стан, як мінімум раз у рік робіть УЗД шиї, дотримуйтеся всіх призначень, які зробив лікар.
Зоряна Грабар
Русский 
Ukrainian